«Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими».

Фрідріх Вільгельм Ніцше (1844–1900) — німецький мислитель, класичний філолог, композитор, поет, творець самобутнього філософського вчення, яке носить підкреслено неакадемічний характер (як і інші напрямки філософії життя) і набуло поширення, що виходить далеко за межі науково-філософського співтовариства. Фундаментальна концепція охоплює особливі критерії оцінки дійсності, які поставили під сумнів основоположні принципи чинних форм моралі, релігії, культури та суспільно-політичних відносин. Бувши викладеними в афористичній манері, твори Ніцше дозволяють неоднозначні інтерпретації, викликаючи багато розбіжностей.

Основні ідеї філософії Ніцше

Надлюдина
Надлюдина (з німецької Übermensch — надлюдина, сверхчеловек) — концепція, сформульована в творчості Ніцше як мета, до якої повинна прагнути людина в своєму розвитку. «Надлюдина» запроваджена Ніцше як заперечення християнської ідеї потойбічності: Заратустра (переосмислений Ніцше пророк зороастризму, що повертається з проповіддю до людства після тривалого усамітнення в горах) проголошує надлюдину значенням землі й велить своїм слухачам забути про тих, хто проповідує потойбічні надії, щоб відірвати їх від землі. Пошуки щастя в іншому світі витікають з незадоволення життям, що змушує людину створювати вигаданий світ, де ті, хто змушував її страждати, будуть страждати самі. На противагу надлюдина не втікає з цього світу в інший.

Заратустра проголошує, що християнська втеча з цього світу в інший вимагає також вигадки безсмертної душі, відмінної від тіла, яка переживе тілесну смерть. Звідси виникає зневага до свого тіла та його умертвіння, аскетизм. Надлюдина Заратустри тілесна, а її душа є лише одним із аспектів тіла.


Бог помер
Заратустра пов'язує існування Надлюдини зі смертю Бога. Бог — основне вираження потойбічного світу, ідея його існування надавала життю сенс деякий час. Вираз «Бог помер» означає те, що і цінності, які диктуються вірою у нього та які мали місце ще при зародженні християнства, поступово втрачають свою силу. Таким чином створюються сприятливі умови для утвердження нігілізму.

Циклічність
Циклічність (або вічне повернення) — концепція сприйняття світу як вічно повторюваних подій.


Ресентимент
Ресентимент — почуття ворожості до того, що суб'єкт вважає причиною своїх невдач (до «ворога»), безсила заздрість до ворога. Відчуття слабкості або неповноцінності, а також заздрості по відношенню до «ворога» приводить до формування системи цінностей, яка заперечує систему цінностей «ворога». Суб'єкт створює образ «ворога», щоб позбутися почуття провини за власні невдачі. Поняття ресентимента вперше було введено Ніцше в його роботі «До генеалогії моралі». За думкою цього філософа, ресентимент є визначальною характеристикою моралі рабів, яка протистоїть моралі панів. Ресентимент, за Ніцше, діяльно проявляє себе в «повстанні рабів»: «Повстання рабів у моралі починається з того, що ressentiment сам стає творчим та породжує цінності…», — цими словами, власне, і вводиться поняття ресентименту. Ресентимент є більш складним поняттям, ніж заздрість або ворожість. Феномен ресентименту полягає в сублімації почуття неповноцінності в особливу систему моралі.


Знамениті висловлювання
Бог помер: тепер ми хочемо, щоб жила надлюдина.

Падаючого — штовхни!

У вас повинен бути хаос всередині, щоб народити зірку, що танцює.

Чим більше людина мовчить, тим більше вона починає говорити розумно.

Я не можу повірити в Бога, який хоче, щоб його хвалили весь час.

Я не розумію навіщо займатися лихослів'ям. Якщо хочеш насолити кому-небудь, досить лише сказати про нього яку-небудь правду.

Смерть достатньо близька, щоб можна було не боятися життя.

Знамениті роботи
Весела наука, 1882
Так говорив Заратустра. Книга для всіх і ні для кого, 1883
По той бік добра і зла. Прелюдія до філософії майбутнього, 1886
Антихристиянин, 1895